Осінній шепіт

з рубрики / циклу «Пейзажна лірика»

Рожевий вечір, місячна година,

В кривих дзеркалах озера світлина -

Примари ночі, танець силуетів,

Осінній смуток у віршах поетів…

Світанок сонний, мружить небо очі,

І місто прокидатися не хоче,

Всю ніч ядучий дим дурман-кальяном

У вікна заповзав густим туманом…

Страшна задуха спати не давала,

Немов змія, в легені заповзала,

Жахіття снились, злісно реготали,

Нічні видіння нерви лоскотали…

Проміння сонця налякало Мару,

І зникли сновидіння й ночі чари,

В повітрі залунали перші звуки -

Авто-клаксонів дружні перегуки…

І почалася метушня ранкова,

Хтось - на роботу, інші йдуть до школи,

Зарюмсані малята і примхливі -

вони ще й досі на сонливій хвилі,

в садочок дріботять, як каченята,

блищать від сліз дитячі оченята,

бо навіть найдобріша в світі няня

їм не замінить рідний дім і маму…

У кожного щодня свої проблеми,

Та всіх чарує запах хризантеми,

Осіннє листя в дивній позолоті,

Прощальний шепіт осені в цейтноті…

м. Київ, 13.10.2015