26.10.2015 21:11

для всіх

179

5 | 5

 © Ольга Шнуренко

Поминальна пісня

з рубрики / циклу «Громадянська лірика»

Співав юнак, звертався до людей, 

До небайдужих на земній планеті, 

І біль та смуток рвався із грудей

За тих, хто нещодавно канув в Лету…

За сивих мам, що плачуть уночі, 

І моляться щоденно до ікони.

Не гасне в церкві полум’я свічі, 

Солдатські вдови б’ють земні поклони…

Лежать солдати в дивному саду, 

В якому не зривають вишні спілі, 

В скорботі на могилу покладу

Я оберемок ніжно-білих лілій…

В саду вишневім не лунає спів, 

На кладовищі неймовірна тиша, 

І сивий дощ оплакує синів, 

А спокій їм дарує сам Всевишній…

м. Київ, 2014