28.10.2015 10:27

для всіх

445

5 | 5

 © Вікторія Івченко

Героїчно-іронічне

диптих

І

Жебраче, юний ветеране, 

Осінній вітер б’є дощем…

Мабуть, надвечір ниють рани, 

А поруч – к е п о ч к а лежить.

Кладуть у неї жалюгідні

Оті намолені гроші!

І молоді ідуть, і літні...

Стоять байдужі торгаші.

Блакитні очі – наче зорі, 

Страждання тінь у тих очах...

А ще – німе, вселенське горе, 

Біль, докір в них… Але – не страх.

Ти чесно воював, солдате!

Мов янгол Божий – із мечем…

Тепер лишилося стояти

На сходах цих… Чом не пече

Ніяку совість в к а б і н е т а х

Твоя недіюча нога?

Ми всі однаково в лабетах

Сваволі дикої й гріха.

ІІ

За їхні долари зелені, 

Що їх д р у к у є Сатана, 

Залізом випечуть каленим

На лобі впертому – «В І Й Н А».

І буде проклятим правитель, 

Що душу заживо продасть…

І довго буде гомоніти

Ще Україна… Хижа «власть» –

Від Сатани… Вона – мучитель, 

Одвічно злий, підступний кат…

Але народ наш буде жити, 

Іще примножиться стократ.

Звільниться – і брехня розтане

У небутті тисячоліть…

Святі його, нетлінні рани

Загоїть Час... Журу зцілить.

м.Київ, 28 жовтня 2015 р.