29.10.2015 22:28

для всіх

141

2 | 2

 © Савчук Віталій Володимирович

Остання сльоза

з рубрики / циклу «Перехрестя»

Холодні зорі, і холодний простір

Останній подих, як у серце постріл

Остання думка, змазана, картата

Сльоза ковзнула, за життя розплата…

У час далекий, молодості, сили

Коли з нас мрії життєві соки пили

Були завзяті, рвучкі і незалежні, 

Та вже стомились й стали обережні.

Все як годиться, дні ідуть за днями

Дорослі стали, не слухаємо маму

В світ розійшлися різними шляхами

Як треба жити все одно не тямим.

Питання вічне – що добро, що згуба?

Що є кохання? Як не втратить друга?

Що важить слово? Як закрити серце?

У скло холодне душа даремно б’ється.

Остання осінь догоріла швидше

Вмить почорніла, стало попелище

Спустіла лава і спустіла хата…

Сльоза остання – за життя розплата…