10.11.2015 03:55
© Ольга Шнуренко
Останній поцілунок мами
з рубрики / циклу «Присвячення»
Обличчя стомлене, змарніле,
А очі в неї - добрі і наївні.
Ці зморшки в тебе, рідна мамо,
Життя намалювало філігранно.
Вони нагадують твоє минуле,
щоб ми читали й не забули.
Сріблясто-золоте волосся,
Ніколи море не омивало.
В житті терпіти довелося,
Допоки старість не настала.
Холодний вітер обіймає день -
Немає в серці радісних пісень.
Думками линула за хмари,
На краще все життя чекала,
Надіялась, що зміниться життя.
Жила в тривожному чеканні.
І не втрачала сподівання -
так сумно квилила душа.
Вона щоночі не давала спати,
І не пускала сон до хати.
Твої сльозинки падали додолу,
Пісні співали про невтішну долю.
Для мене, мамо, уві сні і нині,
ти як заквітчана, рясна калина.
Ти дарувала нам своє тепло,
І світло сонячне в тобі жило.
Переливала в моє серце світло,
Завжди була така привітна.
Життя здавалося мені розмаєм -
Була ти поруч, а тепер немає.
Хотіла б я, щоб все життя
Завжди була зі мною поряд
ти, рідна матінко моя,
Щоб зігрівав твій погляд.
Робила ти життя гарнішим,
Без тебе світ став зовсім іншим.
Твоя рука, така ласкава,
так ніжно пестила ночами.
Тяжка пора тепер настала -
Вже кілька років немає мами.
Я так сумую за тобою, мамо,
Ятрить у серці невгамовна рана!
Для мене мамо, ти найліпша,
Тобі від мене - найкращі вірші!
Ти дарувала нам своє тепло,
І світло сонячне в тобі жило.
Переливала в моє серце світло,
Завжди була така привітна.
Життя здавалося розмаєм -
Була ти поруч, а тепер немає.
Коли я промовляю слово - "мама",
здається, що торкаюся тебе руками.
На все життя мені, як цінний подарунок,
той твій останній мамин поцілунок...
м. Київ, 2012р.
