Закохана в мелодію Вівальді

присвячення

Цю музику зустріла випадково -

Шукала в творах неймовірну тишу,

Яка зникає потім вибухово -

І це нарешті в мене дійсно вийшло!

Мелодія шаленого кохання -

Відверте спілкування скрипки й моря,

Спочатку схоже на сумне зітхання,

А потім ніби вибухають зорі…

Повільно, швидко, потім знов повільно -

Звучання експресивне й динамічне,

Мелодія струнка, класична й вільна,

Глибока емоційно, наче вічність…

У звуках скрипки був життя початок -

мелодія дитину сповивала,

На скрипці грав «як Бог» Вівальді батько

В соборі Марка й оперних виставах…

Він готувався до богослужіння,

Одержав сан священика, і месу

мав повне право вести самостійно,

Але на довгі роки став маестро…

Його сонати залунали всюди,

Зачарували навіть серце Баха,

«Чотири пори року» знають люди

Чайковського, Вівальді й Гайдна…

Окрім сонат, до кожного концерту

Антоніо присвячував сонети…

Чотири пори року – символічні,

Вівальді мудрі роздуми про вічне…

Весна – святе народження дитини,

А літо – символ юності й кохання,

Пора осіння – зрілість для людини,

А взимку старість – це пора остання…

Танцює кров в моєму міокарді…

м. Київ, 2012р.