Розфарбовує
з рубрики / циклу «Присмак ліричності»
Вона не бачить іншого виходу крім як згубитися,
втекти, зануритись в запахи трав цілющих,
в молоці ліхтарів краплею трунку розчинитися,
що крізь вінця плафонів вихлюпує бруківкою вулиці.
Вона сіяла зорі, на ім`я називала промені,
і серцями розсипала іскор уже кілька безлічей,
навіть Осінь приходила часто до неї за просинню,
і в тендітних долонях позбувалась своєї величі.
Підвіконня і кава, і чашкою руки вона зігрівала,
а чорний крук їй стукав у скло, яка вона натхненно божевільна,
вона його слухала і заспокоївшись, засинала,
а він стеріг її дихання рівне й повільне.
І вона снила сфінксами та золотими драконами,
уві сні посміхаючись тихо, оберталась на мавку,
і тоді чорний крук у кров зраненими крилами
розфарбовував для неї в червоне світанки
