Драконова

з рубрики / циклу «Присвяти»

Рука торкалась крил тих незбагненних,

Дивилась в його темні сині очі.

Коли проміння в небі сіяло вогненне

їм друзями ставали тихі ночі...

Дракон піднявся тихо крилами в повітря

Несучи вершницю казково-дивну

Мов через усі тисячоліття

Ніс на спині свою вірну царівну.

Холодом знов відкликнулася осінь,

Розсіяла лиш золото чарівне,

У їхніх очах - світилась знову просинь,

І божевільних мрій своїх наївних...

Дівчину ніс у край її нічних драконів,

Її щасливого чекав лиш сміху,

Де слів нема, ні страху, ні законів,

Знайти лиш щастя те, дівчачу щиру втіху.

Сміялась вона лише своєю осінню,

Дракон летів з її лише надією,

В очах радівши тихо, ніжно просинюю,

Швидким крилом у подорож за мрією...

Візьміть участь в обговоренні

14.11.2015 04:00 Каранда Галина => Оля Стасюк

Олю, тебе сестричка дракону віддала, нічого?:)))

ну, вітаю вже й тут! Ви обидві умнички.

Колись я не могла повірити, що тобі 13)))

тепер не можу повірити, як в одній сім`ї стільки талантів поміщається)))

я правильно зрозуміла, що це присвята Олі? Люди, чому ви не ставите присвят на дні народження???))

Замість привітання й побажань...)))) {#} {#}