16.11.2015 19:13

18+

201

3 | 3

 © Олександра

Зігрій

з рубрики / циклу «Тому що люблю»

Зігрій шепотом осінній тихий ранок.

Відгорни тих всіх моїх фіранок, 

Обійми й зігрій холодні білі руки, 

І ні слова, ані думки - про розлуку.

Відчини, як ти це вмієш, моє серце, 

Не кидай в гарячу страву мені перцю, 

Принеси уранці в ліжко мені кави, 

Хоч кипітиме у серці знову лава.

Милуватись дай зеленими очима, 

Як не закохатись, де причина?

Навіть подих - й то сильніший від вина.

Що люблю тебе - це не моя вина...