04.12.2015 02:52

для всіх

321

5 | 5

 © Ольга Шнуренко

Зимова феєрія

з рубрики / циклу «Пейзажна лірика»

Мороз тримає світ в міцних обіймах, 

Цілує ніжно вікон вітражі, 

Зима встелила землю снігом білим, 

Малює сонце світла міражі…

Довкілля мріє. Візерунок дивний -

На сніговій канві чиїсь сліди, 

Іскриться бісер, іній срібно-сивий, 

Мережить гладдю романтичні сни…

На вікнах казка, сплетена ажуром -

Сріблясті хвилі й диво-пелюстки, 

Зимовий день, мов кінь, біжить алюром, 

Вже скоро вечір, місяць і зірки…

А потім ніч накриє оксамитом, 

П’янке кохання подарує нам, 

Мої вуста, червоно-соковиті, 

Солодкий і гіркий, міцний бальзам…

Медовий трунок випий до останку, 

Цілющий напій – молодість твоя, 

Кохай мене, твою чарівну бранку, 

До першого проміння сонце-дня…

м. Київ, 4.12.2015