Чарівний край Карпати

з рубрики / циклу «Пейзажна лірика»

Одного разу, в сонячну годину,

Ходила в ліс, щоб назбирать ожину…

Мов ящірка, вертілася стежина,

На полонині розбрелась маржина.

Летіла в гори - за плечима крила,

В руках біленька, плетена корзина.

Десь поряд зазвучала коломийка -

В ній кожне слово цінне, як перлинка,

Дотепна, жартівлива і весела

Про край Карпатський - і міста, і села.

Ряхтіла в небі сонячна гардина,

Пишалася в ґерданах горобина,

Крисані одягли зелені гори,

Ще й камізельки, вишиті узором,

З червоними китайками до пари,

Немов овеча шерсть, біліли хмари…

А полонини, як альпійські луки,

Мелодія Карпат - трембіти звуки…

Під враженням чарівної картини,

Забула я про ягоди ожини,

Бо в горах є...більш дивовижні речі!

Додому повернулась аж під вечір.

Ще довго не могла ніяк заснути -

На підвіконні червоніла рута,

Купалась ніч у місячному сяйві,

блищали зорі, золоті й русяві.

Як кіт, прокрався сон у кожну хату,

І задрімали чарівні Карпати...

маржина - худоба

коломийка - дворядкова народна пісня (співанка)

ряхтить - мерехтить

ґердани - шийна бісерна прикраса

крисаня – капелюх, бриль

камізелька – безрукавка, жилетка, кептар

китайка – шовкова тканина

м. Київ, 1.07.2014