Нічний дощ
з рубрики / циклу «Натхненний дощ»
Залита світлом місячним кімната,
І тихі зорі заблукали за вікном,
Там ніч закличе знов мене поспати,
Будинок же відкликнеться теплом.
Я знов поставлю мою вазу з кришталю,
Сідаючи на холод підвіконня,
Прошепчу місяцю, як тихо я люблю,
Скажу щось травам, та лише спросоння.
Затягнуть хмари чорно-біле небо,
І місяченько зникне у пітьмі,
Та я лиш знаю, що так просто треба,
Допоки ще не світиться в імлі.
Проллється дощ. Мій ніжний, довгожданий,
Розллються сміхом ноти надворі,
Вікно відчиню. Осінню рожденний
Я дощ послухаю останньої зорі.