Перші кроки зими

з рубрики / циклу «Пейзажна лірика»

Дивлюсь на сонне озеро з тераси,

Перед очима краєвид прекрасний –

Купаються в воді хмаринки неба,

Схилилися в скорботі голі верби…

На небосхилі сонячна заграва,

Відгомоніла осінь золотава -

Біля тераси клумби опустіли,

Від холоду дерева затремтіли…

Вже скоро сніг засипле все обійстя,

Накриє ковдрою опале листя,

Але ще й досі тепло на світанні,

І відступають приморозки ранні…

м. Київ, 26.11.2012

Візьміть участь в обговоренні

08.12.2015 10:12 Уляна Яресько => ©

Ви - неперевершена майстриня пейзажної лірики... Настільки все зримо, що й уяву не треба надто напружувати - пречудово!!!

08.12.2015 10:06 Тетяна Белімова => ©

Красиво, Олю)))
Тонко передали пейзажні нюанси. У Вас досить часто засіб художнього паралелізму допомагає передати красу природи.

Є талант до поезії, поки не яскраво виражений. "Відгомоніла осінь золотая" - таких речей радив би уникати - це епігонство Єсеніна "Отговорила роща золотая".
Є гарне відчуття поточного настрою, непогані образи. Треба шукати ще більш яскраві свої образи. Таке побажання.

Божечко, як красиво!!!! (Уявила картину.....)

В улюблене!!!

Каже зима світанковому сонечку: "Кожушок сніговий не забудь надягнути, донечко. Теплий мій сніговий кожушок зігріватиме всіх діточок, хай солодкі насняться їм сни до весни...



+++ +++ Зберегти, як скаргу

Візьміть участь в обговоренні

Виберіть розділ