18.12.2015 21:10

для всіх

135

7 | 7

 © Тадм

Так, все ще німію від захвату при спогляданні зір,

з рубрики / циклу «Осягнення суті (філософська лірика)»

Так, все ще німію від захвату при спогляданні зір, 

що падають стрімко в якусь незбагненну пустку

й лиш ставлю питання: в мені причаївся звір, 

котрий виявляє себе безіменним згустком?

І все ще тамую подих при погляді «на», 

і чомусь чекаю від всесвіту справжнього дива:

буває ж і так, що сягнувши раптово дна

не стільки втрачаєш, як знов здобуваєш силу.....

Говорять, що й в розпачі є незбагненний сенс

він також лікує від надміру зайвих емоцій, 

адже, коли розумієш: «не можеш прожити без», 

прямуєш упертіше, попри невпевненість в кроці....

Харків, 16.12.2015