Зоряні вареники
з рубрики / циклу «Про наше ТУТ»
Коли із-за гір підкрадаються сутінки,
і сонце загортається у небокрай,
настає час розмов біля багаття,
з його іскор народжуються зорі й супутники,
з них казки і легенди... -Так, розповідай!
-Та уже лиш послухайте із завзятям,
цю захопливу оповідку,
як зізнатись, то я був їй свідком,
хрест на пузі не дасть ми збрехать
все почалось колись із початку,
підкидав як ось ти, в ватру дровець охапку
той, що народжений був педалювать,
він не виділявся посеред натовпу,
здавалось аж надто звичайний
хлопчина
руки, ноги, лице слов"янського
типу,
і вночі спав майже завжди на спині
та була все ж одна прихована риса
раз на місяць він вдягав старі
треники,
пропускав стоп"ядесят горілки із
рису,
і на велосипеді ліпив вареники.
Одноколісному! і мріяв про тандем =) але то вже
інша історія
велосипедна доріжка чумацького шляху присипана борошном
вареники зір підбадьорять невдаху. так хороше...
педалять педалі все далі і далі. по клаптиках
збирає дивак свою рідну домівку галактику.
а та видивлялась, де колесо, де варяниця.
а та насміхалась, мовляв, то звичайний п"яниця.
не знала вона, що давно б уже сіллю розсипалась,
аби диваки з одним колесом в мандри не рипались
він розсипає дошкою космосу
борошно зір
набирає колесо обертів,
омиває пательню жир
цибулька співа золотої заграви,
буде зажарочка,
в передчутті творення Всесвіту
він пропускає ще чарочку
намотавши на вісь три парсеки і два сантиметри,
заліпив сотні чорних дірок, зорі в пУчках стулив.
у дива він не вірив, та раптом прийшлося завмерти -
у долонях навпроти своє розвальцьоване сонце зустрів.
бур"янини хвостатих комет він зі спиць розплутав,
усі зорі на волю уже без жалю відпустив.
повернулись додому. надівши/відкинувши пута
він на затишній кухні вареники знову ліпив.
він ліпив їх щораз як востаннє,
мокрим кахлем снував немов горизонтом подій
на межі гравітацій між занадто і недостатньо
і хрипів приймачу в унісон: ще налий
і підходила біла матерія тіста
і ланцюг по осям обертав зірочки
він ліпив їх як скульптор, не з бажання наїстись
і в творінні жаги на столі порожніли пляшки
а вона - пляшку геть! а вона йому -
на тобі! - сина!
і вже разом утрьох (а четвертим - той велосипед)
в дуже зоряну ніч знов вареники дружно ліпили!
він народжений був щоб педалювать
одним колесом в путь і вперед хоч до нестями
і на вісь три парсеки за раз він міг намотать
і летіли галактики надовкруж зоряними манівцями.
але якось в одну із безсонних ночей,
коли надто кортіло крутити й летіти мов птиця,
він зітхнув тоді тяжко, прибрав пасмо з її закритих очей
і зламав так неначе собі його спиці
а був народжений щоб педалювать...