ОСІНЬ ДИХАЛА ВЕСНОЮ

з рубрики / циклу «Акровірші»

Вода, що гнівом закипіла,

Очей відрада, дух страстей,

Рікою площі затопила -

Океан вирує із людей.

На подив і здивування світу,

Вони всі в захваті були:

Одвічно тихі, Богом забуті

Раби тут гідність здобули.

Ось повстали брат за брата,

На подвиг велич підняла,

України дівчата і хлоп’ята,

Отроки древнього Дніпра.

«Класно» їх підтримав Захід,

Одначе вже не перший раз,

Наобіцявши санкцій знахід -

Ефект сумнівний - на словах.

Воді плисти між берегами,

І(И) тихо сохнути в руслі,

Колись хвалитися вітрами,

Лиш добрим подихом весни.

Юнь залишилась при своїх:

Єдність зусиль – омани гріх!

м. Київ, 16.01. 2014р.,