26.12.2015 13:24
для всіх
352
    
  1 | 1  
 © Григорій Божок

БАЙКА. ВОВЧА ЛОГІКА

з рубрики / циклу «Алегорії»

Голодний вовк сів біля тину

Де сотня паслася овець, 

Ковтаючи нестримну слину

Щоби дістати цей ралець.

Тин триметровий - не скакнеш

Та й дірка в ньому замала

Щоби коли вівцю вкрадеш

Махнуть подалі від села.

Підкопа швидко теж не зробиш, 

Можеш прогавити момент, 

То ж силу марно всю угробиш, 

Що й пастухи розіб’ють вщент.

Вовк сів, подумав, покрутив, 

Та все ж свою вівцю він з’їв.

*

Здобич не витягти в діркИ, 

Але у вовка вдача люта, 

То ж розриває на шматки, 

Пудрить мізки і каламутить.



м. Київ, 2.11. 2014р.

Григорій Божок цікавиться

  • Григорій БожокМожете залишити хоча б два слова чи лайк?
  • Задонатити
  • Добровільну фінансову допомогу на розвиток проекту у вигляді довільної суми коштів, яка Вас не обтяжує, можна швидко надіслати за вказаним під кнопкою "Задонатити" посиланням

Візьміть участь в обговоренні

+++ +++
  • Зберегти, як скаргу
 27.12.2015 12:30  Георгій Грищенко => © 

Дуже алегоричний та цікавий вірш.

 27.12.2015 09:13  Каранда Галина => © 

Що хотіли сказати - зрозуміло... Розділяй і владарюй... Але приклад якийсь не вдалий... Розірвавши одну Конкретну вівцю на шматки пудрити їй мізки не вийде...

 26.12.2015 14:17  Ем Скитаній => © 

цікаво - а як же він все ж іззів ту вівцю...свою?... - це вовчиця?...цікаво...