Дует Лисички та Вовка

З циклу «Лісові історії»

Тра-та-та, тра-та-та,
Сіла баба на кота,
Поїхала до попа,
Попа дома нема.
Самі попенята,
З ними кошенята…

Українські жартівливі пісні.
Харків 2004

Вовк:

- Добрий день, Лиса-Кумасю, руда молодиця,

Коромислом били мене поблизу криниці!

Лиса:

- Бідолашний Сірий Куме, рвана твоя свита…

В.

- Хтось курей поцупив інший, а мене побито…

Не лише мене побили, ще й зламали хату,

Взимку у мороз тріскучий мушу пропадати!

Л.

- Бідний, бідний, Сіроманець, куди ж тобі дітись?

Бігай довго, бігай швидко, от і будеш грітись!

В.

- Слухай мене, Лиско, слухай, помовчи хвилину,

Ти пусти мене до себе перебути зиму.

Буду, буду сторожити, ще й охороняти,

Борщики смачні варити, замітати в хаті!

Л. (тихо)

- Чом ти, Куме, облизнувся, потираєш лапи?

Не побачиш мого дому, не на ту натрапив!

(каже вголос до Вовка)

- Мене теж звіряче били, біля огорожі,

Бідну голову розбили, думати не можу…

В.

- Підвезу тебе додому, до самої хати,

Ти сідай на мене верхи, будемо рушати…

Л. (їде верхи)

- Гарно Вовка лупцювали, та й за моє жито,

Тож вези мене, сіренький – Небитого Битий!