Так, ми з ним були доволі таки близькими...
з рубрики / циклу «Вірші/вітри минулого.»
Так, ми з ним були доволі таки близькими
Часто пили разом у прокурених тісних кабаках
В нього очі були сіро-безмежними і п’янкими
І він знав більше, ніж я могла вичитати в книжках
Він знав про мене більше ніж моя куца пам`ять
І завжди знаходив для мене потрібні ліки
Казав що вороги ніколи вже більше не зрадять
А «вічне» не завжди синонім до слова «навіки»
Але ми однаково довіряли усьому вічному
Й однаково більше читали книжок з роками
Ми тільки пили й курили по різному
Він, зазвичай, зранку.
Я, зазвичай, ночами.
22.12.15
