Зимова казочка
з рубрики / циклу «Вірші до Свят»
Захурделилося днями,
Розкуйовдилось снігами,
Сипле снігом вліво, вправо -
Навкруги все білим стало.
Де земля, де небо? Зась!
Краще з дому не вилазь!
Всюди сніжні кучугури -
Всі кремезної статури.
А мороз, пихатий Дід,
Змайстрував на річці лід.
Вередує дітвора –
«На санчата нам пора»,
І канючать лижі в мами –
Не лякають урагани.
Просить мама зачекати,
Не пускає діток з хати.
Завірюха, білий звір,
Засипає снігом двір.
Вихор крутить каруселі,
Вікна шарпає і двері.
Лютий вітер вовком виє,
Сніг дахи кожухом криє.
Дим із коминів танцює,
Наче кінь гнідий гарцює.
Я сиджу біля вікна,
Не страшна мені зима,
Тепло й затишно у хаті,
Сніг для мене, ніби вата.
Тішить очі білий світ -
На вікні пухнастий кіт,
Шкрябає легенько шибку,
Ловить сніг, неначе рибку.
На узліссі, край села,
Дві ялинки і сосна
В білих шубках, ніби пані –
Розкошують на поляні.
Під ялинку, ніби в хату,
Заховалися зайчата.
Поряд ходить хитрий лис,
Ув очах голодний блиск.
Дід Панас з рушниці «бах»!
Охопив лисицю страх!
Для зайчат, як подарунок,
Від лисиці порятунок…
Врятував їм дід життя -
Вибігли із укриття
І чимдуж у ліс зайчата
Пострибали – там їх хата.
Ось вам, дітки, ще одна казка,
а мені - смачних бубликів в`язка...
м. Київ,
