Принцесо
з рубрики / циклу «Тим, яких кличуть з казки»
Знаєш, в віях в тебе сонце.
Знаєш, в тебе очі чарівні.
Я більш не дивлюсь в віконце.
Лиш тому, - весна давно в тобі.
Знаєш, на душі знов зараз сумно.
І чомусь боюся далі йти.
Скажеш: "це для тебе нерозумно",
Та я просто хочу утекти.
Чуєш? То шепоче ніч для тебе.
Чуєш? Дощ для тебе знову йде.
В мене ж залишивсь шматочок неба.
А тепер зима в тобі живе.
Зупинись. Навколо твоя тиша.
Зупинись. Надворі йдуть дощі.
Пробіжать у полі тихо миші.
Скинь свої ті маски і плащі.
Чом тримаєш ти себе в кайданах?
Чом боїшся раз лиш впасти ниць?
Чом ти знаєш, що все злим постане?
Чом любила йти до залізниць?
Я не знаю, що ти так шукала.
Я не знаю, що шукала я.
Я не знаю. В тебе не питала.
Знаю лиш - любов твоя жива.