Авантюрист, маг, чарівник, характерник
Ти заблукалий пілігрим, зраджений мною і цілим світом. Кудись ішов, накинувши майже пустий рюкзак на плечі, до чогось прагнув, був моєю особистою полярною зіркою, яка вказувала правильний шлях. Змінював пори року, морозив серця, запалював ліхтарі нічного міста. Ти був скрізь: у шепоті осіннього клену, у зрадливій мелодії шестиструнної гітари, Це ти 13 жовтня напоїв місяць так, що всю ніч бідолаха проспав десь на небосхилі й не пильнував за твоїми походеньками з пластиковими ляльками, типу Барбі. Чужоземець, що створив тут, на землі, бутафорський пантеон зрадників, яким на справді байдужа твоя благородна месія.
Авантюрист, маг, чарівник, характерник. Задурманив і випив до останньої крапельки крові. Викрав все, що було пов`язане з здоровим глуздом, і викинув на смітник.
Ти човен без весел, збудований кількадесят років тому на випадок апокаліпсису. Все одно потрібний, як мінімум для того, щоб теплого літнього ранку попливти проти течії, назустріч майбутнім перемогам і сатисфакціям. Минуло ще кількасот років: дошки струхли, а миші проїли дірки між цвяхами. А ти все ще необхідний, коханий, головний мейнстрім потопаючого соціуму недолугих іммігрантів.
Ти найдорожчий різновид морфію. Спробуй, і всі інші варіанти наркотичних залежностей здадуться дитячими забавками. Коли кожен подих наповнений лише бажанням відчути знайомий дотик, почути відлуння солодких миттєвостей теплого полум`я біля холодного серця. Залежність? Ні, занад-то просто. То фатум нездоланного кохання до заочно чужого нареченого.
Ти - не мій катарсис, не існує Happy endy між весняним подихом вітру й захмілілим поглядом осені.
P.S. залиш ці поцілунки червоним тавром на білосніжному покриві снігу
7 січня
