13.01.2016 12:47
© Тетяна Чорновіл
СНІГОВИКОВІ ВІРШИКИ
з рубрики / циклу «ДИТЯЧА ПОЕЗІЯ»
ХОЛОДНА ПОСІВАЛКА
Сніговики щоночі вміло
Двори снігами посівали,
І посівалку сніжну білу
В холодну заметіль співали,
Зібравшись у гурток тихцем:
Про іній, вітер з морозцем,
Про річки казку крижану…
І ні словечка про весну.
СУМУВАВ СНІГОВИЧОК
Сумував Сніговичок
У дворі посеред ночі,
Крижаний студив бочок,
Потирав вуглинки-очі.
Сніговійної пори
Відчував свою провину,
Бо з’їжджаючи з гори,
Загубив десь ніс-морквину.
ПИРІЖОК З КАЛИНОЮ
Тихо падає сніжок
На стежину й поріжок.
Сніговик сніжку просіяв
На святковий пиріжок.
Ще й калину в жмені грів
Для начинки. Аж упрів.
На сніданок в гості мріяв
Запросити снігурів.
ПО ГРИБИ
По кучугурах навпрошки
До лісу йшли сніговики.
Вони в бору поміж дубів
Набрати думали грибів.
Ворона з віт гукнула: – Кр-р-ра!!!
Які гриби?! Не та пор-р-ра!
Снігів насипала зима.
Як сніг іде, гр-р-рибів нема!
СНІГОВИКОВА ЛІЧИЛОЧКА
РАЗ – куля, шуба снігова,
ДВА – менша куля, голова,
ТРИ – очі чорні, дві вуглини,
ЧОТИРИ – посмішка з калини,
П’ЯТЬ – капелюх із друшляка.
Зліпили ми сніговика!
МОРКВЯНІ ТРИВОГИ
Жив край лісу сніговик
Білосніжний, ніби з вати.
Перед сном під шапку звик
Морквяний свій ніс ховати.
Думав: – Заєць якось раз
Позирав на ніс мій скоса.
Лиш засну я, в той же час
Прибіжить, щоб з’їсти носа.
ЛЬОДЯНИКОВИЙ СОН
Над ставом сніговик заснув,
У сон, немов під лід, пірнув.
І куштував у диво-сні
Смачні цукерки льодяні.
Як сонечко ж зійшло над став,
То шарфом шию замотав,
Бо в сні з льодяникових див
На ранок горло застудив.
КОЛИСАНКА ЗІРОЧОК
Спи-засни сніговичок,
Колисанку зірочок
В завірюсі жартома.
Сном видзвонює зима.
Вкриє інеєм бочок,
Щоб заснув сніговичок…
