Вовк степовий
Там де неба край чорніє
Де у соснах вітер виє
Бродить при лихій годині
Вовк степовий по долині.
Хижо мружить сірі очі
Голод білі ікла точить
Гонить у місця страшенні
Битва за життя щоденна.
Він полює свою здобич
Окропляє землю кров’ю.
День, стрибок і знов кочує
Тільки дурень не почує,
Як виє на зірки
Уночі вовк степовий.
Там де світлом б’ють вітрини
Де піднятті вверх вітрила
Де крокують у колоні
Всі нащадки Вавилону.
Де панує дух кар’єри
Де розібрані бар’єри
Гонить у місця страшенні
Битва за життя щоденна.
Він полює свою здобич
Піт з чола летить додолу
Клітку золоту майструє
Тільки дурень не почує
Як, плаче уночі
На самоті вовк степовий.
Мир один під небесами
Між людей і між вовками
Той біжить, а той пильнує
Той гризе, а той торгує
І в щоденному двобої
Погубили ці обоє
Щось таке, що серце гріє
Лиш самотність виє-виє
Там, на краю землі
Де не сплять степові вовки.
