Мій космос
Я – людина.
Я із плоті і крові,
І пАтоки…
Чому з патоки?
Бо солодка вона,
Ніби мрії і загадки…
Чорнозем під ногами,
А вгорі фантастичні галактики…
І летять метеори,
Крають простір
На зоряні клаптики…
Я – людина.
Я із тебе, мій Боже, змальована.
По подобі…
Та грішна таки
До безпам’яті.
І, можливо, покаюсь.
Ну, а доки, стою зачарована
Досконалістю хаосу,
Де панують лиш радості атоми!
2016 рік
