ВІД ТРИПІЛЬЦІВ ДО УКРАЇНЦІВ
5.ПРО ЛЮДЕЙ Арійці, Трипільці
15
Арійців творить, оживляє,
Та й ними Землю заселяє.
На Раси й Мови поділяє,
По Материках всіх розміщає.
...Надлюди Бога допекли
Й так на Арійців завели,
Що фізичні дані та духовні,
Котрих в Надлюду було повно,
Бог вже Арійцям не дає,
Їм лиш Підсвідомість додає.
16
Й все те, що сам в Надлюдь вселив,
Він у Підсвідомості закрив.
Хоч обійшовсь з Арійцем строго,
Але зробив царем живого.
Спочив . Вирішив узнати
Чим Люд живе. Та й ну літати
По Материках. То ж подивився,
Як Люд на землях розмістився,
Чи що в них є й чого немає,
Там щось додасть, тут - відбирає.
Щоб було бачить, чути, їсти й пити -
Ну треба ж Людям якось жити!
17
Та як там з неба не високо,
Коли на Землю кинеш оком,
Щось любе хочеш розпізнати.
Бог почав думати й гадати.
Бог любить Трійцю і кохає,
На Материки він поглядає,
Та любе місце обирає,
Його Трипіллям називає,
Й сюди Арійців поселяє.
Всім необхідним наділяє.
18
Тут Арії Трипільцем стали,
В степах Трипілля кочували,
Потім осіли. Бо вони
Собі ремесла завели.
Жили в общинах всім селом,
Кохались любим ремеслом.
Ось так собі, Арійців масу
Бог обернув в Трипільську расу.
Та до Землі прилаштував,
Чорнозем і клімат добрий дав.
19
Стали Землею промишляти,
Хвалити Бога й прославляти.
Коли з Землею працювали,
То на три поля поділяли,
Різним злаком засівали,
Бо родючість зберігали!
Кожному Трипільцю для почину
Бог подарував по три дружини.
І в кожної, так повело,
По троє діточок було.
20
На всіх три хати будували,
Три рази їли і раз спали.
На сон часу не вистачало -
З ранку до ночі працювали.
Жінки берегинями були,
Дітей ростили, дім вели.
Чоловіки в степу й у полі
В трьох справах зналися на волі:
На диких звірів полювали,
Та чорноземи обробляли,
21
Стада пасли. Трьох видів ж знову -
Свині, Коні та Корови.
Все по три було в Трипільців,
Бо Бог завжди любив лиш трійцю.
Все, що по дому – виробляли,
Самі вдягались та взувались,
З ремесел їжу учиняли.
Найперший харч у них – це сало!
Був хліб, мали й до хліба,
І на сніданок й до обіду.
22
А на вечерю пізнім часом
Трипільці їли свіже м’ясо.
На зиму ж собі припасали
Зерно, дрова й, звичайно ж, сало.
Відпочивать вони любили:
В неділю Богові молились,
А коли з храму повертали,
Гуртом співали й танцювали.
Почаркувать Трипільці вміли,
Смачно поїсти і випить в міру.
23
Три чарки міра їх була -
Старі - при настрої, молодь – цвіла!
Жили, трудились, воювали:
Все що надбали – захищали.
Коли Китай лише дрімав,
Єгипет грамоти не мав,
А Рим ще навіть не родився,
Трипілець Богу вже молився.
Мав свою мову, письмена -
Не все понищив Сатана!
24
Кам’яну могилу всякий знає,
Вона дещицю зберігає.
Тому нащадки тут копають,
Всюди риють, відкривають…
Надлюди Бога шанували
Й життя в мільйонах рахували.
Людині, тому ж таки Арійцю,
Чи Богу любому Трипільцю -
Рахунок вже на тисячі,
А всім нащадкам – лиш віки.
25
Люд родиться, множиться, старіє,
Добро чи Зло навколо сіє,
Має Нюх і Зір та Слух,
То ж їм потрібен Вождь, Пастух.
Племена Вождів собі обрали.
Нації - Князів понаставляли.
Сатрапи вибились в Царі,
Тут - Імператори, там - Королі.
Як Народ прав набрав дощенту -
Очільник став вже Президентом.
26
Спадок всевладдя ліквідували,
Вибори очільника організували.
Так все проходить, все минає.
Бог трудиться, життя триває...
Бог один. Трипільці знали,
Його любили й шанували.
Та поділ в Світі панував
І Бог ділитись в них почав:
Для Сонця, Вітру чи Води -
Кумирів тягнуть всі сюди:
27
Божки, Божечки, Боженята
Та кожному - повага й свято!
Ось так й пішло, мов запрягли -
З Бога Єдиного – Боги…
А Бог не раз віщав з ефіру:
«Не сотвори собі Кумиру!»
Гидотно Богу про це знати -
За гріх такий – страшна відплата!
В степи й поля, що Трипілець має,
Кочівників він засилає.(Далі буде)
м. Київ, 17.08. 2011р.