Переддосвітній обрис

Зникає ніч... Туманів пелена

в долині молоком біліє, 

звучить гучніше лісу глибина, 

і обрій сонечком зоріє…

Довкілля спить... Повітря, як вино, 

я з кожним подихом хмелію, 

весна парфумить у моє вікно, 

і я від щастя шаленію!

Вже скоро ранок, відлітає сон, 

В кімнаті тиша не шелесне, 

Я крадькома виходжу на балкон, 

Чекаю, поки день воскресне…

****

(оригінал тексту вірша)

автор - Іван Бунін

Бледнеет ночь... Туманов пелена

В лощинах и лугах становится белее, 

Звучнее лес, безжизненней луна

И серебро росы на стеклах холоднее.

Еще усадьба спит... В саду еще темно, 

Недвижим тополь матово-зеленый, 

И воздух слышен мне в открытое окно, 

Весенним ароматом напоенный...

Уж близок день, прошел короткий сон —

И, в доме тишине не нарушая, 

Неслышно выхожу из двери на балкон

И тихо светлого восхода ожидаю...

1888

м. Київ, 19.02.2016