25.03.2016 13:34
для всіх
109
    
  2 | 2  
 © Маріанна

Свічадо

Свічадо тремтриво відлунює подих свічі,  

Свіча коливається. Де причаїлося полум`я? 

Свічадо сліблястими крихтами кличе вночі 

Коли ні зорі, але тінь навісна поневолила. 


Свіча догорить і віск дотепліє папери,  

Свічадо уже потемніє, не видно ні відблиску. 

Що шукати тепер? Може тільки химери ми? 

Чи світанок прийде? Чи зустріне навію - владарку? 


Не розкаже ніхто. Затихло свічадо забрьохане. 

Не вода, то віск опливає на скла полотно. 

Та здається знайти, що сховала в очах сполоханих,  

Можна тільки тоді, як схоче озватись воно. 

Візьміть участь в обговоренні

+++ +++
  • Зберегти, як скаргу
 26.03.2016 19:32  Тетяна Чорновіл => © 

Тремтливі рядки. Як полум"я свічі.

 26.03.2016 05:07  Серго Сокольник => © 

Ото ж... Важко шукати чорного кота у темній кімнаті) Та коли ще свічка згасла...)

 26.03.2016 03:55  Ольга Шнуренко => © 

Звичайно, "забрьохане свічадо", на перший погляд - оригінально, але "забрьохувати" це, "йдучи пішки, забризкувати водою, росою, забруднювати болотом взуття, одяг, тощо"...

І ще, "свічадо" має два прямих значення - "дзеркало і підвісний свічник для багатьох свічок", хоча у прозових та поетичних творах вживали це слово образно, у порівняннях, наприклад:

"Удалині видніється крихітне, мов блакитне свічадо, озерце"

"Синява неба запалила свої мерехтливі свічада"

Мені цікаво, в якому саме значенні у цьому вірші Ви використали це слово?

АЛЕ ВІРШ ВАШ ЧУДОВИЙ!

 25.03.2016 15:42  Каранда Галина => © 

свічадо забрьохане - класно.