З трилогії суті (2)
Людина живе доти,
доки живе її мрія.
Покликані творити люди,
а не чиєсь суспілля.
Конфлікт завжди,як поштовх,
і кожен гріх проніс,
а прагненнями через пошту
мені прислали компроміс.
Оціка ролі кожної людини
не як істоти, що живе:
хто не рахує цінної хвилини,
той світ супернитством зове.
У посмішці протест -
взаємодія механізмів,а не тіл.
Життя - геометрична прогресія,
у когось теорема ВІЛ.
Питання цін чи марнотратства,
сукупність плюсів-мінусів...
Ви не втомились від диватства,
відштовхування полюсів?
Людина, значить, витривала,
бо іншим всупереч іде.
Тримай - "лото-забава":
прийшов, програв, підеш.
Життя схоже на злочин -
ти в результаті будеш жити.
А мрії, все-таки, ти бачиш,
ми розучилися цінити...
