15.04.2016 10:03
© Вікторія Івченко
Розмова у Ботанічному саду
з рубрики / циклу «Не кидай Батьківщину милу...»
Привіт, мій саде дорогий,
Тебе я прагну нині бачить…
Під хмаркою – клубком котячим –
Світило наше. День смутний.
Тут веселіш, однак, мені
Рядки віршовані складати…
Нехай дзвенять:
«Доволі спати,
Жени докучливі думки».
Чоло, як мухи, геть обсіли,
Тож відбиваєшся щосили…
Працюєш, мов бджола у сотах…
«Віддай СВІТАМ свою роботу,
Нектар думок – гіркий, полинний…»
Квітуй, мій саде біло пінний!
Привіт, мій саде дорогий,
Тебе я прагну нині бачить…
Під хмаркою – клубком котячим –
Світило наше. День смутний.
Тут веселіш, однак, мені
Рядки віршовані складати…
Нехай дзвенять:
«Доволі спати,
Жени докучливі думки».
Чоло, як мухи, геть обсіли,
Тож відбиваєшся щосили…
Працюєш, мов бджола у сотах…
«Віддай СВІТАМ свою роботу,
Нектар думок – гіркий, полинний…»
Квітуй, мій саде біло пінний!
