Що чудово, то чудово. Хай розум візьме відпустку і відпочине трохи... Є у нього вада - балаканина пуста. Не треба з ірреальним битись, треба розчинитись у ньому, ірреальності нірванна - то життєдайний струмок для спраглого і для дурного(розумного) розуму теж. Розчинитись цілком у "ірренірванні", вона не триває довго, лови момент! Яке пост-блаженство - виринати у нашім реалі, і бути новонародженими для життя, кохання і навіть для негараздів нових!