19.04.2016 19:46
для всіх
209
    
  5 | 5  
 © Тадм

Квітневе

з рубрики / циклу «Весняне»

Відчую на дотик...не звук - електричний струм

і вечір задумливий схилить покірно плечі....

Чому ж, ну чому опускається шаллю сум, 

Ми ж ніби- як завжди, і звичні навколо речі


І знову побіжно спіткнусь об те кляте «не»:

не-вірші, не-вчинки – двобій ірреального з суттю...

Для чого, спитати, той розум своєї гне, 

коли всім єством витікаєш повільно ртуттю....


Виною ж всьому електричний в повітрі струм

й невидима нитка, що міцно від тебе до мене

відчутна настільки, що знаєш: потрібен і сум, 

інакше не можна – весна. бубнявіють клени

Візьміть участь в обговоренні

+++ +++
  • Зберегти, як скаргу
 23.04.2016 01:46  Серго Сокольник => © 

Ото ж, Таню... "вєсна... почкі набухлі..." Бо треба ж випить за кохання, коли читаєш вірш такий...

 20.04.2016 09:33  Олена Вишневська => © 

Інакше - не можна!
Дуже сподобався вірш, Танюш!
П.С. власне, як це я можу пройти повз електричний струм, коли працюю на електростанції))))

 20.04.2016 08:04  Каранда Галина => © 

так... розум зазвичай протестує) але ж ми знаємо, як його обійти!)))))) квітень своє візьме!)
знайомі і зрозумілі відчуття наспрвді...

 20.04.2016 06:49  Тетяна Чорновіл => © 

Витончені весняні відчуття! Чудовий вірш.

 19.04.2016 20:30  Панін Олександр Миколайович... => © 

Що чудово, то чудово.
Хай розум візьме відпустку
і відпочине трохи...
Є у нього вада - балаканина пуста.
Не треба з ірреальним битись,
треба розчинитись у ньому,
ірреальності нірванна -
то життєдайний струмок
для спраглого
і для дурного(розумного) розуму
теж.
Розчинитись цілком у "ірренірванні",
вона не триває довго,
лови момент!
Яке пост-блаженство -
виринати у нашім реалі,
і бути новонародженими
для життя, кохання і
навіть
для негараздів нових!