22.05.2016 20:37

для всіх

280

3 | 3

 © Савчук Віталій Володимирович

Про мову...

з рубрики / циклу «життя»

У суботу їздив в Київ віршів почитати

Тай зайшов собі поїсти у «Пузатій хаті».

Назбирав на тацю їжу, до каси прямую

А животик так муркоче, насолоду чує.

Іноземці попереду, таці у руках

Поки хліба собі брали, хтось на їх місцях.

Лізуть інші побратими нахабно без черги, 

А китайцям нема ходу, знахабніли негри!

Я людина хоч проста і не «ресторанна»

Та культуру знаю теж: «Плиз», кажу старанно.

Він стоїть немов би стовб, тільки піт біліє.

Проходітє, говорю. Й так не розуміє!

Він на мене як баран лупа на ворота

Хоча що я з нього хочу, він «чужа істота».

Ну і довго ми іще будем так стояти?!

Йдіть вперед, кажу йому. Почав нервувати…

Ледь кивнувши, посміхнувся, а тоді і каже:

Щиро дякую Вам пане. Черга ледь не ляже.

Сів за стіл, жував і думав: як же це вражає, 

Іноземці люблять мову, свої зневажають!