Моїй першій вчительці
Перший золотом осені подих
І враз розквітає у школі життя:
Білі бантики, ігри, пригоди…
Кожен день у нас всіх нові відкриття.
З нами вчителька, тиха й прекрасна,
Теплий погляд блакитних очей
В них любов і турбота незгасна,
Щоб найкраще все склалось в дітей.
Ніжний дотик руки до голівки
Пам’ятаю - як вчора було,
Як за ручку вела до домівки,
Коли снігом кругом замело…
І здавалось, що ми нерозлучні,
Ви зі мною на все майбуття,
Але ні! Серце плаче беззвучно,
Яке слово страшне «небуття»…
Я так хочу Вас знову зустріти,
Розповісти Вам все і про все,
Дарувати на свято Вам квіти,
Знати певно, що Бог Вас спасе.
Ми сумуєм, Світлано Петрівно,
Вірим, зараз Ви чуєте нас.
Ми трудитись будемо сумлінно
І завжди пам’ятатимо Вас.
Зеленче, 07.06.2016
