Космічна рокіровка

з рубрики / циклу «Пейзажна лірика»

«Літо - це пора року,
коли дуже жарко,
щоб займатися речами,
якими займатися взимку
було дуже холодно»
Марк Твен

За покликом душі й бажанням тіла

Режим життя змінити я зуміла,

Як рокіровку в шахах - день на ніч,

Виною спека – ось у чому річ…

Коли задуха на землі, як панна,

Мене рятує прохолодна ванна,

Відкриті навстіж усі вікна й двері,

І я в обіймах ніжних стратосфери…

Я бачу сон: блукаю у саванні

ногами босими і в сарафані,

А вдалині оазис, як міраж,

Вода джерельна, пальмовий пейзаж…

Приємна прохолода, теплий вітер,

І спів пташиний, голосистий «твіттер»…

Коли заходить сонце, день смеркає,

Мій сон, як дивне марево, зникає…

До ранку, ніби мара, усю ніч

Із небом зоряним я віч-на-віч,

Смакую сік медово-полуничний,

І настрій аж до ранку - феєричний!

Я рада, що тепер я інтроверт,

Найкращі друзі – музика й мольберт,

Пейзажні вірші - в них слова, як фарби,

І почуття мої - найкращі скарби…

м. Київ, 22.06.2016