Сумний спекотний день
з рубрики / циклу «Громадянська лірика»
Згасає сонне сонце в неба на межі,
Спекотний день загальмував на віражі,
Гірляндами зірок з’явився літній вечір,
І перші сутінки лягли мені на плечі…
Трамвай пустий самотньо завернув в депо,
Ліниво позіхає стомлене метро,
Благословила всіх на сон Небес правиця,
Заснула зморена спекотним днем столиця…
Замучила людей підступна, зла мігрень,
В історію ввійшов сумний кривавий день -
І ще одна сторінка в поминальній книзі,
Нема кінця ні краю в політичній кризі…
Снарядами сплюндрована моя Земля,
Чорніють, танком зорані, сільські поля,
Тривожну тишу розривають залпи ГРАДів,
І падають вогні додолу зорепадом…
Одна країна і такі контрастні будні –
Зринають в пам’яті криваві дні у грудні,
І перша кров на героїчному Майдані,
Тепер там квіти, у жалобі, полум’яні…
Невже даремно проливали люди кров,
Молились недостатньо в церкві до ікон?
Не всі здійснилися народу сподівання,
І знову люди йдуть на смерть, як на заклання…
м. Київ,
