Мама
Я знаю, мамо, іноді ночами
Я бачуся в поганих снах тобі.
Та все, що напророчено богами,
Нам не змінити, рідна. Ні.
Мені відомо, мало слів у світі,
Щоб виразити всі ті почуття,
Щоб досконало описати миті,
Коли мене образило життя.
Мені забракло слів, кохана,
Коли хотіла я сказать тобі,
Як я люблю тебе безтямно,
Що й ти у снах приходила мені.
Я бачила тебе в лахмітті, босу.
І в розкошах вбачала я тебе.
Але не розумію, нене, досі,
Чого ти поглядом шукала в сні мене?
Чи я була служницей, ти – княгиней.
Чи, може, навпаки в сновидінні було.
Та завше погляд твій єдиний
Мене шукав, як муж Ясон Руно.
І тільки зараз, мамо, зрозуміла.
Що й ти кохаєш мене так,
Що хоч би поглядом єдиним
Нам разом бути, чи в думках.