Ми
з рубрики / циклу «Тереотично»
Трохи холоду.
Сонця.
І хмар.
Ми подібні уже до примар.
Ми забуті в душі і з людьми,
Ми вже дикі як з тими кіньми.
Трохи неба -
І тільки -
Це все.
Вітер б`є в розпашіле лице.
Вітер грає для нас дивний спів-
Він затихнути вчора не смів.
Трохи правди і болю для душ-
Тут надія була. Ти!-не руш...
Ми забулися в часі і в роках,
Наша доля родилась стрімка...
Трохи холоду
Сонця
І хмар.
Ми подібні давно до примар.
Ми покинули світ у жалю,
Аби просто сказати "Люблю"!