Вкутані росою
На світанні, де-не-де, виднілися лелеки, що пролітали повз туман. Вітер ніжно колихав гілля дерев, а шелест листів був неначе старовинний музичний інструмент, що лунав кожного разу новою історією.
Неподалік був розташований ставок, який зберігав в собі всі навколишні таємниці. Тихим буркотінням, майже на самому днищі, він закликав угіддя, що були навкруги.
Ставок був відомий і чарівними квітами. Вони застелились над ним й височіли, повільно похитуючи голівками. Світло-рожеві з невеликими ніжними пелюстками і жовтимим світлячками всередині.
Своїм кольором вони нагадували рум`яні щічки дівчини, в якої від сонця з`явилися ледь помітні веснянки. Блукав свіжий запах яблук, маку і трішки оливи, подарований квітами. Всі разом вони утворили надзвичайну кантату ароматів, що розповсюдилась далеко за межами поля. Це були квіти вкутані росою. Каплі доповнювали їхню красу, виблискуючи на сонці та поволі тихо скрапували в землю, згодом повертаючись у небо.
В полі панував повільний ранковий танець. Бджоли летіли на роботу, горобці весело збирались в купці і клювали хмиз, а квіти, розмовляли між собою і вже надвечір чекали нової роси...
