– Свобода цінується дуже дешево, коли вона є.
І коштує дуже дорого, коли її немає.
(З Новости Крымнаша «Остров потерпения»)
– Жили мы себе в Крыму не богато, но мирно. Но пришла русская чума.
Будьте прокляты те, кто позвал русских тварей на мою землю!
(З Новости Крымнаша «Ум не прижился»)
Питаєте, чого не ставало "ваті"? Є дуже гарний вірш радянських часів Леоніда Мартинова. Вода благоволила литься! Она блистала, столь чиста, Что - ни напиться, ни умыться, И это было неспроста... Ей не хватало ивы, тала И горечи цветущих лоз. Ей водорослей не хватало И рыбы, жирной от стрекоз. Ей не хватало быть волнистой, Ей не хватало течь везде. Ей жизни не хватало - чистой, дистиллированной Воде! Гріх зловтішатися над убогими... Але ж вони в нас були такі чисті, такі правильні, на відміну від нас, брудних фашистів... Їм при "хахлах" життя не було... Що тепер хай пізнають трошки, яке воно, життя... А, може, якраз їм при такому житті і добре? Як у тому анекдоті про хробачків, коли син-хробак питає тата, чому вони живуть не в яблуці, не у сливці, а, перепрошую, в лайні))) А татко і відповідає: "Є, синку, таке поняття - Родіна!!!"
Так мост же був, Таню) Порийтесь в НЕТі. Його з німецьких комплектів завезених зеки в 44 році збудували. Черчіль по ньому на Ялтинську конференцію їхав... А тоді його весняною повінню змило (німці ледорізів не встигли довезти до евакуації, а у наших будівельників фантазії не вистачило, що навесні лід іде протокою))) Такі от справи... Спасибі, Таню...
залишається сподіватися, що спрацює принцип "не було б щастя, так нещастя помогло"... - раптом порозумнішаємо всі після цього (і ми, й кримчани...). Чи не варіант?
