Така як є

рімейк

з рубрики / циклу «Присвячення»

Не сонце-діва й не чарівна панна,

В житті завжди відвертою була,

Для когось – дивна, іншим - бездоганна,

Казали навіть, що черства і зла…

Думки ці протилежні поважала,

Бо знала добре, Я - не ідеал,

Свої емоції в собі тримала,

Не вивертала душу на загал...

Але, зненацька, в голові - стихія,

Емоції раптові, ніби шквал,

Як буревій, словами скаженію -

Нелегко втримати душі штурвал…

А нині, наче на суді у Бога,

Знесилена, покірна й мовчазна -

Але я знаю, інші є дороги,

І не страшна мені їх крутизна…

м. Київ, 25.09.2016

Візьміть участь в обговоренні

30.10.2016 16:40 Оксана => ©

Це наче описали мою долю... Гордині смак сповна відчула. Тому "знесилена,покірна й мовчазна..."

26.09.2016 09:29 Тетяна Белімова => ©

Ми всі різні, мабуть, у цьому й був Божий задум))
Щирість, як на мій погляд, набагато приємніша риса, ніж тролізм та інші "прєлєсті", які запанували на поетичних сайтах. На жаль.

Вражаючий вірш. Подобається читати Ваші твори, цей один з найулюбленіших.

Мені на згадку прийшли слова відомого поета В. Симоненка:
Ти знаєш, що ти — людина?
Ти знаєш про це чи ні?
Усмішка твоя — єдина,
Мука твоя — єдина,
Очі твої — одні…
Кожна людина - неповторна! Залишайся такою, як ти є!!!!

Сподобався, щирий і відвертий вірш. Молодець!

більшість того, що відбувається в нашій голові. ми самі й придумали собі. я сама можу в склянці води такуууу бурю заколотити.... а потім аж самій дивно - про що переживала???



+++ +++ Зберегти, як скаргу

Візьміть участь в обговоренні

Виберіть розділ