Перший Місяць вже зійшов
віршами, з обсценним фіналомпро зомбі
за ним – піднявся другий,
Розпеченим обличчям
юшиться чорна кров,
І заливає очі, і заливає губи,
І язики, з яких летить прокльон.
Їх вдови люто плачуть,
Осатаніло всіх клянуть,
Із чорноротих пащек
летять слова смердючі,
Й лунає дикий сміх,
І стогін смерті неминучої.
І прагнуть всіх вдавити
Короткими руками,
Не на словах лишень
Кишки повидирати.
І не залишити нічого
По собі живого.
А перший Місяць вже зійшов
додолу.
За ним скотився другий.
На синьому обличчі
Витріщені очі, жили здуті,
Язик стирчить закляклий...
...Піднялось Сонечко
Яскраве і пекуче,
І всіх, хто не сховався,
Спалило к єб*ням.