Перший Місяць вже зійшов

віршами, з обсценним фіналом

про зомбі

за ним – піднявся другий,

Розпеченим обличчям

юшиться чорна кров,

І заливає очі, і заливає губи,

І язики, з яких летить прокльон.

Їх вдови люто плачуть,

Осатаніло всіх клянуть,

Із чорноротих пащек

летять слова смердючі,

Й лунає дикий сміх,

І стогін смерті неминучої.

І прагнуть всіх вдавити

Короткими руками,

Не на словах лишень

Кишки повидирати.

І не залишити нічого

По собі живого.

А перший Місяць вже зійшов

додолу.

За ним скотився другий.

На синьому обличчі

Витріщені очі, жили здуті,

Язик стирчить закляклий...

...Піднялось Сонечко

Яскраве і пекуче,

І всіх, хто не сховався,

Спалило к єб*ням.