Мінливість щастя
Т ривоги-думи душу розривають,
Р озбите сердце ниє і болить.
Й мовірно так завжди буває
М инає щастя в одну мить.
А що лишилось? Тільки згадка,
Й ого вірші про очі волошкові,
С амотні дві душі в додатку,
Я кі так прагнули любові.
Д аруй, рідненька, що я нагадала.
Р іка печалі нехай собі плине,
У се віддай, що пам ’ ять назбирала.
Ж иття воно ж таке мінливе.
Е моцій вир в тобі потане
Я сніше буде на душі
З годом все те примарним стане
Т оді вдихнеш вільніше ти
О блиш провини відчуття
Б о ви кохалися в любові
О дна вона, як все життя
Ю рбі ж хотілось випитої крові.
