Вивертач
хорорно-сновиднемістичний вірш
Воно до мене вдерлося вночі,
Розпатрало і мозок, й серце:
Роз’ятрило думки, залишило синьці
На усіх мріях, помацало рубці,
Що не зростаються, кровлять,
І черви сумнівів із них стирчать,
Хвилюють рани вічним рухом,
І не поробиш їм нічого… Задуха
Стискає бронхи, накриває
Свідомість і нанесені маршрути,
Набиті у ментальних картах
Всі дороги, усі перестороги…
Воно до мене вдерлося вночі
І все поставило із ніг на роги,
Все перерило в мене в голові,
Знайшло, падлюка, те що так шукало –
Із м`ясом вирвало, собі забрало.
А мене відправило все наново шукати,
Що вже забув, від чого мав тікати,
Що вже колись було таке близьке
І неминуче, хоча і мимо каси.
Життя падлюче з його цікавими словами:
Неповними рядками цілі глави
Написані і складені в романи
Нечитані й не куплені ніким,
Лишень цікаві тим
Потворам, які до нас вдираються вночі…
Позалипали віки під вагою
Запеченої крові з гноєм.
Те, що приходило вночі
Відкрило їх холодною рукою,
По голові погладило,
Так лагідно – як мама,
І дало копняка під сраку –
Щоб не сидів, а вирушав шукати
Те, що не знайшло воно в моєї голові…
Zp-місто, літо 2016