Ти не забудь…

з рубрики / циклу «життя»

Ти не забудь мене, благаю пам’ятай.

Як пам’ятають світло, дощ і небо.

Можливо все позаду, та ти знай

Що я ніколи не забудуся про тебе.

І має кожен шлях кінець, свій край.

І почуття схололі теж розтануть.

Тож ти мені принаймі обіцяй

Що спогади від часу не зів’януть.

Можливо вицвіте обличчя, блиск очей

Погасне все, як гаснуть врешті свічки.

Та чутимеш у сні мелодію речей,

Про те, що залишусь в тобі навічно…

Візьміть участь в обговоренні

П.Віталію,я розумію,що таке жити спогадами.
Ти не забудь мене, благаю пам’ятай.
Як пам’ятають світло, дощ і небо.
Можливо все позаду, та ти знай
Що я ніколи не забудуся про тебе. Таке може написати тільки справжній мужчина.Тому і вірш получився здорово,життєво.А весна на нашу вулицю обов`язково прийде.Нехай щастить Вам.

Сумовитий вірш... Осінній... Весною, напевно, будуть інші мелодії серця))

Ото смуток по НІЙ...



+++ +++ Зберегти, як скаргу

Візьміть участь в обговоренні

Виберіть розділ