мені колись наснився терикон
в зеленім камуфляжі
оплетені ліанами неначе в джунглях
дерева чудернацькі височили
насипаними схилами
пробиті вглиб тунелі
з рейками
під вагонєтки
що їздили пустими
туди й сюди
і люди
ті люди йшли крізь зелень
вони бродили вгору й вниз
по колу верталися
кружляли повертали
шукали щось
але неначе як сліпі
було їх небагато
автомати
через плече висіли
в тих людей
що схожі всі були
поміж собою
зелені тіні нагадували їх силуети
а поруч жило ціле місто
з будинками картатими
в тонах блакитних в білих
і між якими
носилися автобуси
і трохи ще машин
я йшов додолу
до дому
з укритого
зеленим камуфляжем терикону
за мною люди з автоматами
слідком тихенько йшли
а потім, наче розчинилися в повітрі
я бачив місто
небо спокійне і блакитне
з якого опускався кремовий туман
й вкривав зелений терикон
