14.03.2011 13:46

-

489

4 | 5

 © Микола Чат

з рубрики / циклу «МИ - СТРУНИ НА БАНДУРІ ДОЛІ»

Сидить одна в старій порожній хаті 

Бабусенька на присмерку життя. 

Білизна і подушки на кроваті 

В крохмальному мереживі шиття. 

І Матір Божа вишита над нею, 

Немов пливе у хмарах рушників 

Й торкається десницею своєю 

Обличчя бабці, у стезях років. 

На смерть близьку очікує безрідна,  

Хоч з кожного кутка вапняних стін, 

Глядить сімейка з фотографій рідна: 

Онуки, три доньки і Вітя син. 

Ніхто не привітає… Не стривоже  

Охайність самотканих доріжок, 

З обідом у печі не допоможе, 

Пампух спекти, а чи смачний ріжок. 

Годинник лиш не втомиться лічити 

Останок днів до часу небуття... 

Жорстокий світ! Невдячні рідні діти..! 

Не дай Бог вам, отак… в кінці життя!