Олександра Люди, люди, люди...
Люди, люди, люди..
Ви лишень заждіть!
Ви не бийте в груди,
І на бій не йдіть.
В мене- одна воля,
Серце і душа,
Й чорно-біла доля
В спалених віршах.
Не чіпляйте болем,
Не пораньте слів,
Бо захлинусь горем,
Що вогонь заплів,
Що самі ви, люди
Ранили в мені.
Люди, люди, люди...
Я ж давно в вогні.
Я ж багато знала,
Бачила образ,
І лиш ніч питала
Про забутий час.
А воно боліло,
Як ота душа,
Що колись несміло
Вибилась з вірша...
18.11.2016 09:25 Каранда Галина => © |
 двояке враження. |
18.11.2016 02:50 роман-мтт => © |
 Надихнули Ви мене. То майте комент: Люди, милі і не милі, Я не слухатиму вас, В мене власна дивна хвиля, Свій маршрут, свій власний час, Свій надійний навігатор, Маю досвід, трохи знань, Не жалійтесь богу марно - Богу зовсім вас не жаль. Бо жалю у бога обмаль І на всіх не вистача. Лиш рецепт один загальний: Створюй наново, з нуля Себе... І життям карбуйте кроки, Суньте впевненно вперед. Відшукате власну хвилю, Не лякайтеся проблем... Люди, милі і не милі, Ви не слухайте мене, Я пливу на власній хвилі, Що не кожне радіо прийме. І не кожен розшифрує, Не для всіх та частота, Де все є - і не існує, Де панує порежнечі повнота... Якось так... |