22.11.2016 17:24
Без обмежень
340 views
Rating 5 | 12 users
 © Ірина Затинейко-Михалевич

Думки-зернятка

Зернятко перше...

Синові...
"Спи маленький козачок, положися на бочок - спи, синочку, мама засинає, спи , козаче, кінь твій зачекає..."

Я сповивала думки у чисті пелени - задового-задовго до Твоєї з`яви у мене під серцем. Молила роками так щиро, як тільки вміла, дійшовши до самого Єрусалиму негаданими шляхами - Ти, певне, був там, Сину із нами, бо вже тоді, за декілька років до очікуваних уродин, відчувала Твою душу, тримаючись руками святих стін Вифлеєму...Плекала надії... Спотикаючись об будні - вірила. Наново вчилася любити - вкотре. І вкотре! І вкотре! Каялась. Дорослішала! Лікувала душу. Тіло. Любила, як вміла. Як навчили. Як відчувала. Шкандибала-помилялась. І знову просила прощення. Сама прощала. Шукала сили й знання любити, як лишень люблять маленькі діти. Безкорисливо! А Ти чекав, чекав - десь там недалечко, зовсім вже близько - в іншому вимірі: споглядав на обраних для себе Маму і Тата, сподіваючись свого. "Коли ж дозріють?! Я так довго чекаю на них", - усміхався янгольськи Ти.

Ото ж, пам`ятаєш? - я сповивала думки d чисті пелени. Прала у водах Червоного моря сумління, під звуки імаму до Неба летіла - до нашого Бога, визираючи Його закритими очима. І знов до сходу сонця... Гойдала-люляла Тебе вже тоді, у морських хвилях - у цілковитій тиші, безлюдній пустці, коли сонце тільки сходило...І все спало, і все довкола випромінювало святість, непояснювану мовчазну радість. Я так близько ніколи не була до, для себе так-сяк розтлумаченого, Неба, як тоді, коли Твоя душа наближалася до нас...Я Тебе відчувала...Задовго...

А потім...А ПО-ТІМ...А потім цілих дев`ять місяців, 280 днів, щасливих-прещасливих днів, два серця билися в одному тілі - і жодного вагання, що це душа Сина, жодного збою у ритмах сердець, жодного страху... Віддала нас під опіку... Благодать! Молитва! Спокій! Колискова! Гойда-гойда-гой!!!Єднання світів - поколінь - статей -розмова без мови - і мова найпречудовіша, плекання Життя у собі! ЧУДОВО!!! ТУК-ТУК-ТУК... "Звичайне Чудо"! Тихо-тихо...ТИХО!!! Зізнаюсь пошепки - цілковитий трепет...І день набував повноти...І ніч забирала втому. І незвіданий досі біль і муки, розділений на нас трьох - утойденьтриєдиних, розвінчався радісним першим криком...У великодню п`ятницю. І били вранці великодні дзвони під вікнами пологового будинку, цвіли буйно арикоси, я тулила грудочку дитинчати до себе, приходячи до тями... Тебе! Безкінечна вдячність...

Сину! Сину! Сину! Спи, мій Рідний...Біля маминих грудей...


Гойдаються думки у чистих великодніх пеленах...Немов і я дитя, народжене наново. Із Тобою...

Київ 2015




Рекомендуємо також:

Обговорення

Візьміть участь в обговоренні

Ваше ім`я, псевдо або @: 
Закріплений коментар
Коментар відвідувача стає доступним для ознайомлення лише з дозволу Редактора
 26.11.2016 15:52  © ... => Лана 

дякую, дорога! Мені важлива зараз підтримка і розуміння, бо таке враження, що ніколи раніше нічого не писалося...дуже дякую, Світлано! Відновлюю сили до Слова! 

 26.11.2016 15:38  Лана => © 

Ірино! Без жодного перебільшення заявляю, що не читала у житті подібного навіть чуттєвістю, материнського слова... Стало тепло від відчуттів, емоцій, думок... Після того, як Бог явив мені первістка, я писала про третє дихання у кімнаті, маленького сопунчика... Пам"ятаю, з яким трепетом вслухалася в той новонароджений подих. Твір сколихнув у мені усе живе! Дякую за цю насолоду!.. Ти чудова мама! І прекрасна авторка. Завжди була закохана у твоє слово! З поверненням на літературну платформу! Пиши! Ти потрібна читачу!...

 23.11.2016 19:11  © ... => Тетяна Ільніцька 

Навіть не знаю - хто до кого прийшов...Щиро дякую, Тетянко - хай Твої дітки будуть здорові та щасливі! 

 23.11.2016 19:09  © ... => Каранда Галина 

дякую, Галю:) навзаєм! Кожній мамі цього бажаю!!! 

 23.11.2016 12:33  Каранда Галина => © 

будьте щасливі разом з ним! 

 23.11.2016 10:10  Тетяна Ільніцька => © 

Іринко, які чудові слова прийшли до тебе))) Чи ти прийшла до таких слів! Слова, що їх могла написати лише матуся! Найніжніші у світі! Найкращі)) 

 23.11.2016 09:11  © ... => Олена Вишневська 

Дякую, Оленко - за відчуття написаного, розуміння. Рада знову тут у Вашому товаристві бути:) 

 23.11.2016 08:55  Олена Вишневська => © 

Іриночко, в кожному слові.. та ні! навіть в кожній літері стільки сяйва материнства!!! Прочитала - і виросли крила...

Як прекрасно, коли серце переповнюють такі почуття! Як прекрасно, коли в наше життя входять ці маленькі ангелики...!

Щастя Вам!

 22.11.2016 19:48  © ... => Панін Олександр Миколайович 

довершили мою думку-зернятко так влучно-поетично. Щиро дякую за прочитання, пане Олександре! 

 22.11.2016 18:57  Панін Олександр Мико... => © 

І був День
Народження
Нового Світу,
І Господь привітав
Посмішкою
Агнця! 

 22.11.2016 18:23  © ... => ГАННА КОНАЗЮК 

дякую, Аню за теплий відгук...мама маму відчуває...нарешті захотілося написаним поділитися... 

 22.11.2016 18:05  ГАННА КОНАЗЮК => © 

Як же чудово! Як же трепетно написано! З великою материнською любов"ю у кожному слові, у кожній літері!..
Іро, читала і плакала... Розчулила мене зовсім...
Дякую за це "зернятко"!.. 

Публікації автора Ірина Затинейко-Михалевич

Літературні авторські твори, вірші, проза на теми: кохання, любов, життя тощо