19.07.2013 20:50
18+
259
    
  5 | 5  
 © Оля Стасюк

Перечитуючи Ахматову

Перечитуючи Ахматову

з рубрики / циклу «Трикутник пера, аркуша і музи»

Там, у небі, повно платини.

Зорі світлі – наче рій.

Я заучую Ахматову.

Я і виросла на ній…


Все-таки потрібно вчитися,

Почерпнути з слів її –

Як у світі не втомитися,

Не зламатись боротьбі…


Спокій визнати зупинкою,

Пити небо золоте…

А іще – лишитись Жінкою.

Просто Жінкою – і все!


Покохати чи помріяти,

Просльозитись, відійти,

І думки в зірках посіяти

Без шаленої мети…


Розібрати без наочності

Сіре марення буття…

І – лишитися жіночною.

Як ці вірші. Все життя.

Візьміть участь в обговоренні

+++ +++
  • Зберегти, як скаргу
 19.07.2014 00:29  Панін Олександр Миколайович... => © 

Просто жінка - то Чудо Жінка.

 21.07.2013 19:32  Тадм 

вірш дуже чудовий, я б сказала актуальний нині :)

 21.07.2013 15:47  Ірина Затинейко-Михалевич 

лишитися жіночною !!!! відчували б так побільше жінок!!!

 19.07.2013 22:49  Серж 

 Олю, у тебе вийшов чудовий вірш. А це тобі маленький подарунок - вірш поетеси.

Я научилась просто, мудро жить,
Смотреть на небо и молиться Богу,
И долго перед вечером бродить,
Чтоб утомить ненужную тревогу.

Когда шуршат в овраге лопухи
И никнет гроздь рябины желто-красной,
Слагаю я веселые стихи
О жизни тленной, тленной и прекрасной.

Я возвращаюсь. Лижет мне ладонь
Пушистый кот, мурлыкает умильней,
И яркий загорается огонь
На башенке озерной лесопильни.

Лишь изредка прорезывает тишь
Крик аиста, слетевшего на крышу.
И если в дверь мою ты постучишь,
Мне кажется, я даже не услышу.

А.Ахматова 1912 

 19.07.2013 22:49  Серж 

 Олю, у тебе вийшов чудовий вірш. А це тобі маленький подарунок - вірш поетеси.

Я научилась просто, мудро жить,
Смотреть на небо и молиться Богу,
И долго перед вечером бродить,
Чтоб утомить ненужную тревогу.

Когда шуршат в овраге лопухи
И никнет гроздь рябины желто-красной,
Слагаю я веселые стихи
О жизни тленной, тленной и прекрасной.

Я возвращаюсь. Лижет мне ладонь
Пушистый кот, мурлыкает умильней,
И яркий загорается огонь
На башенке озерной лесопильни.

Лишь изредка прорезывает тишь
Крик аиста, слетевшего на крышу.
И если в дверь мою ты постучишь,
Мне кажется, я даже не услышу.

А.Ахматова 1912 

 19.07.2013 21:19  Каранда Галина 

красиво